Хто заснував рух за виборчі права жінок у Канаді?

Коли відбулася Конфедерація, голосувати дозволялося лише дорослим білим чоловікам, які володіли власністю. Більшість тодішніх демократій діяли так само. Жінки організувалися, щоб змінити це, і їхня кампанія називається рухом за виборче право жінок. У Канаді його заснувала доктор Емілі Стоу. Вона вже увійшла в історію медицини: жодна канадська жінка до неї не займалася медичною практикою в цій країні. Зміни потім відбувалися провінція за провінцією. У 1916 році Манітоба стала першою провінцією, яка дозволила жінкам голосувати.

Доктор Стоу та інші суфражистки очолили кампанію, і в 1917 році федеральний уряд сера Роберта Бордена надав жінкам право голосу. Це відбувалося поступово. Спочатку право голосу отримали медсестри, які служили на фронті. Потім жінки, чиї родичі чоловічої статі перебували на дійсній військовій службі. До 1918 року більшість громадянок Канади віком від 21 року і старше могли голосувати на федеральних виборах. Агнес Макфейл, яка працювала фермеркою та вчителькою, стала першою жінкою-депутатом парламенту Канади у 1921 році. Квебек приєднався пізніше: жінки там отримали право голосу в 1940 році, після роботи Терези Касгрейн та інших.