3.3.3 Повстання 1837–38 років

У Верхній і Нижній Канаді реформатори втрачали терпіння протягом 1830-х років. На їхню думку, демократія надходила надто повільно. Деякі зверталися до американських республіканських цінностей, а дехто хотів приєднатися до Сполучених Штатів. Збройні повстання відбулися у 1837–38 роках. Одне спалахнуло в Торонто, інше — в сільській місцевості поблизу Монреаля. Громадська підтримка була надто слабкою, щоб будь-яке з них перемогло. Британські війська та канадські добровольці придушили повстанців. Деякі повстанці були повішені, інші вирушили у вигнання, а частина вигнанців повернулася пізніше.

Англія відправила реформатора, лорда Дарема, щоб вивчити повстання та доповісти. З його доповіді випливали дві речі. По-перше, він хотів, щоб Верхня і Нижня Канада були об'єднані та отримали відповідальний уряд — це означає, що міністри Корони можуть керувати лише тоді, коли більшість обраних членів підтримує їх. По-друге, і набагато суперечливіше, він стверджував, що канадці найшвидше прогресуватимуть, асимілюючись в англомовну протестантську культуру. У цьому питанні він дуже погано розумів франко-канадців. Вони хотіли, щоб Французька Канада зберегла свою власну самобутню ідентичність.